Метал можна плавити, заливати в форму, штампувати, волокти, гнути, скручувати, кувати, чеканити і т.д. З нього можна одержувати високоякісні ковані вироби. Художня ковка виконується ударами молота по холодній або попередньо нагрітій заготівлі (холодна або гаряча ковка). Заготівля під ударами молота деформується без розривів і тріщин тільки тоді, коли вона виконана з ковкого металу, тобто металу, що володіє певним ступенем в’язкості, пластичності і текучості. Ковкість металу залежить від ступеня його нагрівання.
Холодна кування у художній обробці металу зустрічається рідко, в основному в ювелірній справі, так як метал під дією ударів швидко втрачає пластичність, ущільнюється, набуває «наклепу» і для подальшої обробки вимагає відпалу.
Гаряча кування широко застосовується для виготовлення різних кованих виробів – хвірток, огорож, камінних приналежностей, козирків, грат, світильників, сходів, вітражів, альтанок, меблів, предметів інтер’єру і т.д.
Також розрізняють вільну ковку, при якій форму виробу повідомляють різному здійснюваними ударами, і ковку в штампах, де потрібну форму одержують вдавленням матеріалів у металеву форму, звану штампом. Залежно від способу роботи ковка може бути ручною або машинною. Дрібні вироби коваль виготовляє вручну на ковадлі, а для обробки більших заготовок застосовує молот.
Більша частина роботи в художній ковці виконується вручну; металу повідомляють потрібну форму послідовними ударами кувалди. Ручна ковка – робота дуже важка, кропітка, вимагає вправності. Однак, вірні своїй справі ковалі, так само як і решта художники, найбільше люблять свою справу. Найвищим винагородою для них є впевненість, що вони добре роблять свою справу, – бо перш за все їхні твори, як відомо ще з античних часів, є найміцнішими пам’ятниками всім металам.